Відповідальність засновника та посадових осіб товариства

Покласти відповідальність за борги юридичної особи на інших осіб (засновників, учасників або посадових осіб) означає відійти від загальних принципів цивільного права, за якими: 1) юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями самостійно, усім належним їй майном; 2) учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи. Законодавство про банкрутство передбачає винятки із вказаних принципів та дозволяє покласти субсидіарну або солідарну відповідальність не тільки на керівника боржника-юридичної особи, а й на його учасників (засновників) та інших осіб, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.           Згідно з положеннями Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначають, що учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями товариства у межах, що встановлюється статутом товариства. Щодо товариств з обмеженою відповідальністю:

         1) учасники товариства несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах своїх вкладів;

        2) члени виконавчого органу несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями товариства у разі порушення ними обов’язку про скликання загальних зборів (у випадку зниження вартості чистих активів товариства більш як на 50% порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року). Разом з тим, члени виконавчого органу, які доведуть, що не знали і не мали знати про таке зниження вартості чистих активів, або голосували за рішення про скликання загальних зборів учасників у зв’язку зі зниженням вартості чистих активів, звільняються від відповідальності за порушення зазначеного обов’язку;

        3) посадові особи, винні у введенні в оману учасників товариства щодо його фінансового стану, зокрема шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів товариства, що призвело до здійснення неправомірних виплат, несуть разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов’язаннями щодо повернення виплат товариству; члени наглядової ради та виконавчого органу несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями (або бездіяльністю).

           Отже, законодавством передбачена солідарна та субсидіарна відповідальність. Солідарна відповідальність передбачає, що кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого окремо (ч. 1 ст. 543 ЦКУ). Тобто у випадку притягнення до солідарної відповідальності особа відповідає за зобов’язаннями компанії нарівні з самою компанією.

           У свою чергу, субсидіарна відповідальність є додатковою. До пред’явлення вимоги особам, які несуть додаткову відповідальність, кредитор має пред’явити вимогу основному боржнику. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (ч. 2 ст. 619 ЦКУ). Таким чином, керівник або засновник компанії за умов, що описані далі, можуть відповідати перед кредиторами особистими коштами та майном у разі недостатності майна компанії. Враховуючи те, що в абсолютній більшості випадків банкрут не має достатньо майна та коштів для погашення кредиторських вимог, субсидіарна відповідальність керівника або учасників (засновників) боржника в непогашеній частині кредиторських вимог може стати нагальною проблемою.

           Кого можна притягнути до субсидіарної відповідальності

           До визначення осіб, які несуть субсидіарну відповідальність, слід підходити дуже ретельно, адже часто учасники компанії, дії яких стали підставою неплатоспроможності, оперативно позбуваються своїх часток, особи, зазначені керівниками, є номінальними директорами, а особи, які формально вважаються акціонерами, є номінальними утримувачами. До кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, може відноситися й бухгалтер, і реальний кінцевий бенефіціар, якщо буде доведено, що вони мали можливість істотно впливати на діяльність боржника.

           Щодо застосування на практиці вказаної норми Касаційний господарський суд Верховного Суду в постанові від 30.01.2018 р. у справі № 923/862/15 визначив критерії, які є обов’язковими для притягнення вказаних осіб до субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства. Підставою для субсидіарної відповідальності можуть бути наведені нижче обставини:

- підписання завідомо невигідних для юридичної особи договорів;

- діяння, що грубо суперечать вимогам належного господарювання;

- необґрунтована сплата грошових коштів, безпідставна передача третім особам майна;

- заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота юридичної особи тощо;

- такі дії довели юридичну особу до банкрутства та завдали великої матеріальної шкоди державі чи кредитору (у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

           Звичайно, з врахуванням багатогранності, що притаманна господарській діяльності, наведений перелік може бути доповнений. Разом з тим, як і у випадку з солідарною відповідальністю, слід пам’ятати про ч. 1 ст. 614 ЦКУ, а щодо вини як обов’язкової умови для притягнення до субсидіарної відповідальності зазначено у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 р. у справі №902/318/16.

           Також, в наведеній постанові суд касаційної інстанції зробив висновок, що діюче законодавство України не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб з обов`язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб (чинна норма на день прийняття постанови) та відповідає ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства.

           Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

           Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

           Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

           Згідно частини 2 статті 61 КУзПБ «банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…». Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення  Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:

       1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

            2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

      3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

           Окрім цього, право арбітражного керуючого на звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності з метою стягнення відповідної суми коштів із винних осіб для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, виникає після завершення усіх дій щодо пошуку активів боржника з метою їх реалізації, які виявились безрезультатними, а тому за наявності підстав для застосування субсидіарної відповідальності строки позовної давності повинні відраховуватися саме після завершення всіх дій арбітражного керуючого направлених на пошук майна боржника.

           З огляду на викладене вбачається наступний алгоритм дій керівника боржника:

           По – перше, ч. 6 ст. 34 КУзПБ встановлює, що боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

           Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

           По-друге, у разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов’язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства (ч. 2 ст. 4 КУзПБ).

           Таке надсилання має бути доведено належним чином. Крім того, керівник боржника має попередити засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (орган уповноважений управляти майном) боржника про обов’язок своєчасного вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника (частина 1 ст. 4 КУзПБ).

           По-третє, якщо відсутня можливість відновлення платоспроможності шляхом досудової санації боржника, або іншим шляхом, керівник боржника має відповідно до статуту боржника та законодавства ініціювати проведення зборів та отримання рішення вищого органу управляння боржника, засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника про подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та уповноваження керівника боржника подати таку заяву. Керівник боржника має отримати докази від вказаних осіб про таку ініціативу для доведення своєї добросовісності та розумності виконання своїх повноважень з цього питання. Відсутність вини у діях керівника боржника, причинно-наслідкового зв’язку між діями керівника і незадоволенням вимог кредиторів, а також завдання останнім збитків у господарських відносинах покладається на керівника в порядку ч. 2 ст. 614 Цивільного Кодексу, якою передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

           Відповідь на запитання, чи може борг компанії стати особистим боргом її керівника — так, може. Окрім того, борг компанії може стати особистим боргом засновника та інших осіб, які можуть впливати на діяльність юридичної особи. Разом з тим, варто пам’ятати, що притягнення до відповідальності не є безумовним та потребує ретельного аналізу, встановлення причинно-наслідкового зв’язку та судової практики, що допоможе розумно та дієво застосувати цей механізм для забезпечення вимог кредиторів.

           Для уникнення субсидіарної відповідальності керівник боржника повинен:

           У місячний строк з моменту (дати) виникнення загрози неплатоспроможності (якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року + на протязі 60 проведено збори та прийнято рішення про ліквідацію; якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами) подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з відповідними додатками та доказами виникнення загрози неплатоспроможності, а до цього:

           керівник повинен невідкладно надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства, а саме загрози неплатоспроможності;

           ініціювати проведення зборів та отримання рішення вищого органу управляння боржника, засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника про подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та уповноваження керівника боржника подати таку заяву.

           А за для уникнення субсидіарної відповідальності засновник боржника повинен діяти добросовісно та не «наполягати» та не змушувати керівника на укладання безтоварних, фіктивних та невигідних угод; не виводити активи з підприємства; не доводити підприємство до банкрутство в рамках КК України та й взагалі напряму, тобто в порядок не передбачений законом, надавати вказівок керівнику на вчинення чи навпаки не вчинення майнових дій.