Виділ підприємств: правові й організаційні моменти

Виділ підприємств: правові й організаційні моменти

Оптимізувати бізнес структуру та/або оподаткування, зменшити або розподілити ризики між підприємствами, перевести активи на іншу особу – саме такі цілі можуть бути досягнуті шляхом виділу. Водночас ця процедура досить трудомістка й забирає певний час. Для того щоб оцінити всі сторони цієї процедури, поговоримо про правові аспекти й організаційні моменти її проведення.

Правові аспекти

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України виділом уважають перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Під час прийняття рішення про процедуру виділу потрібно звернути увагу на наступне.

1. Стара юридична особа, з якої виділяється нова юрособа, не закривається й продовжує діяти, лише в "усіченій" частині (з активами й пасивами, що не були передані новій юрособі). У цьому полягає відмінність виділу від поділу, в останньому старе підприємство закривається.

2. Виділити можна тільки юридичну особу (як одну, так і кілька). При цьому слід звернути увагу на законодавчі обмеження в цій сфері. Зокрема, відповідно до положень ЗУ «Про акціонерні товариства» з АТ може виділитися тільки АТ.

Водночас законодавці допускають виділ АТ із підприємницького товариства. Зокрема, у Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних описано процедуру емісії акцій АТ, що створюється внаслідок виділу з підприємницького товариства. А останніми згідно ЦКУ вважаються товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність із метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками й можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Однак процедура виділу в АТ має особливості, які заслуговують на окремий розгляд.

3. Нова юрособа може використовувати іншу систему оподаткування, ніж стара, оскільки це нормативними актами не заборонено.

4. Під час виділу засновникам (акціонерам) передають права нового підприємства в тій самій частці, які їм належали в старому підприємстві.

Між іншим, іноді зручно "розділити" права засновників, для чого використовують процедуру обміну або викупу часток. Скажімо, Іванов може здійснити обмін частками із Комаровим: 40% частки в старому ТОВ, що належать Іванову, можна обміняти на 60 % частки в новому ТОВ, що належать Комарову. Тоді в старому ТОВ 100 % статутного капіталу належатимуть Комарову, а в новому ТОВ 100 % статутного капіталу – Іванову.

Для того щоб обмін був "еквівалентним" і не призводив до додаткового податкового навантаження в частині податку на доходи фізичних осіб у засновників, потрібно розрахувати вартість частки засновника в кожній юрособі виходячи з вартості чистих активів.

5. За нормами цивільного законодавства виділ не вважають реорганізацією. У ЦКУ використовують підхід, який передбачає, що під час реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (злиття, приєднання, поділ, перетворення). Тобто передбачається, що підприємство, яке реорганізується, припиняє свою діяльність.

А під час виділу підприємство, з якого було здійснено виділ (підприємство, яке реорганізується), продовжує свою діяльність за зменшеного обсягу активів і пасивів. Причому за розподільчим балансом частину майна, прав та обов'язків юридичної особи передають саме новій юридичній особі, а не власникам (засновникам) підприємства. Тому таку операцію не можна розглядати як внесок до статутного капіталу, оскільки новому підприємству за розподільчим балансом поряд із майном і зобов'язаннями передають уже сформований статутний капітал підприємства, яке реорганізується. Це добре видно з бухгалтерського обліку, де нове підприємство формує вступний баланс, у якому на підставі розподільчого балансу одночасно відображають активи й пасиви, включаючи статутний капітал.

Водночас із позиції податкового законодавства виділ є однією з форм реорганізації платника податків.

Так, згідно ПКУ під виділом із платника податків інших платників податків розуміють передання частини майна платника податків, який реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їхні корпоративні права, у результаті чого не відбувається ліквідація платника податків, який реорганізується. Однак очевидно, що підприємство, яке реорганізується, під час виділу не отримує корпоративних прав нового підприємства. Відповідно, можна говорити про те, що вказане визначення сформульовано некоректно.

6. За нормами ЦКУ юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Субсидіарна відповідальність передбачає, що до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

7. Під час виділу з платника податків, майно якого передане в податкову заставу, або того, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, необхідно виконати процедури, зазначені в ПКУ.

Зокрема, такий платник зобов'язаний завчасно повідомити контролюючий орган про прийняте рішення щодо проведення реорганізації та подати план реорганізації. Якщо контролюючий орган установить, що план реорганізації приводить або може в майбутньому привести до неналежного погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, він має право прийняти рішення про:

– розподіл суми грошових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації, з урахуванням очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого платника податків без застосування принципу пропорційного розподілу;

– погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;

– установлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов'язань платника податків, який реорганізується, стосовно всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо всього майна таких осіб.

Отже, за наявності податкової застави здійснювати процедуру виділу небажано, оскільки податкова застава може "перейти" і на майно нових юросіб.

Організаційні моменти

Відповідно до положень ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі виділу юридичних осіб здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державну реєстрацію змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи – правонаступника.

Виділ уважають завершеним із дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у ЄДР, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи – правонаступника.

Зокрема, для державної реєстрації рішення про виділ юрособа подає державному реєстратору примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення учасників або відповідного органу юридичної особи про виділ юридичної особи. Тобто починати процедуру виділу слід з оформлення такого рішення.

Для державної реєстрації створення юрособи (у тому числі в результаті виділу) державному реєстратору подають такі документи:

1) заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) – щодо створення юридичної особи;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників про створення юридичної особи;

3) установчий документ юридичної особи – у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа;

4) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі створення юридичної особи в результаті поділу або виділу;

5) структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

6) нотаріально засвідчену копію документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.

7) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) розподільчого балансу;

8) документи для державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться у ЄДР, зокрема:

·        заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) – щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;

·        примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників про зміни

·        документ про сплату адміністративного збору;

·        установчий документ юридичної особи в новій редакції.

·        структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

·     нотаріально засвідчену копію документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.